Дискримінація за ознакою інвалідності – це ситуація, коли людина з інвалідністю або група таких людей обмежена у користуванні правами через їхню інвалідність. Вона базується на упередженнях і часто приймає форму ейблізму — переконання у вищості здорових людей над людьми з інвалідністю.

Основні форми дискримінації:

Пряма – це коли до людини з інвалідністю ставляться менш прихильно, ніж до людей без інвалідності в тих же чи подібних обставинах.

Непряма – це коли існує нейтральне правило або однакова для всіх політика, але вони негативно впливають на людей з інвалідністю.

Утиск – це повторювана та небажана для людини з інвалідністю поведінка, що принижує її гідність або створює до неї негативне відношення через інвалідність.

Підбурювання до дискримінації – це вказівки, інструкції або заклики до дискримінації людини через її інвалідність.

Відмова в розумному пристосуванні – це не врахування в конкретному випадку особливостей, пов’язаних з інвалідністю, що призведе до порушення прав людини з інвалідністю.